Кафедра освітнього лідерства 
Навіяно нарадами та змістом Методичних рекомендацій щодо організації освітнього процесу в
закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану. (Котянтин Линьов, завідувач кафедри освітнього лідерства, кандидат наук з державного управління, доцент)
1. Освіта є нашою роботою, нашим вибором, нашою долею! Місце і час, де ми перебуваємо зараз, є найкращим для нас з точки зору Всевишнього. Час згадати про те, що ми реалізуємо місію: індивідуальну, закладу освіти, Києва, країни! Подумайте про сенси того, що ми робимо. Починаймо наші дії з відповіді на питання «чому?». Поширюймо ці смисли серед педагогічного колективу, серед учнів, говоримо про це з батьками.
2. Ніхто не знає краще нашу школу, ніж ми. Характеристики, які існують; умови, в яких вона функціонує; людей, які дотичні до діяльності школи; загрози, які об’єктивно нависають над нами. Згадаймо про автономію закладу освіти, яка надана законодавством:
- довіряємо вчителю, сприяємо академічній автономії, самостійності у виборі форм організації освітнього процесу, планування, виборі методів викладання тощо;
- спираймося на організаційну автономію, право самостійно визначати моделі організації освітнього процесу, тривалість навчального тижня чи дня, граничну кількість учнів та працівників, які можуть одночасно безпечно перебувати у закладі освіти, а також ухвалювати рішення про формат навчання (очний, змішаний чи дистанційний) з огляду на безпекову ситуацію;
- користуймося кадровою автономією, правом самостійно добирати, розставляти та призначати працівників, формувати штатний розпис;
- розвиваймо фінансову автономію (або подумаємо над впровадженням).
3. Якщо зиму ми пройдемо відносно успішно, то МОН буде рапортувати про свій успіх; якщо щось піде не так, винуватими будуть керівники шкіл! Але найкращий суддя для мене – це я сам. Одним з критеріїв успіху є наше власне переконання у правильності того, що і як ми робимо.
Не беремо на озброєння «героїчну» модель лідерства. Найкращий підхід – синергія зусиль кожного працівника школи, від директора до прибиральниці. Присвячуємо свої кроки Богу, згадаймо заповіт матері Терези: «Ділися з людьми кращим, що в тебе є, і цього, напевно, ніколи не буде достатньо. І все ж ділися найкращим! Зрештою, ти сам переконаєшся, що все це між тобою і Богом і ніколи не було між тобою і людьми».
4. Щоб пройти випробування, нам потрібна енергія та проактивність! Пам’ятаймо про своє ментальне, емоційне та фізичне здоров’я! Навіть в літаку при аварійній ситуації, спершу одягають маску на себе, а потім – на дітей, людей похилого віку, хворих. Тому раз на тиждень ми зобов’язані поповнювати свій енергетичний потенціал: ідемо в церкву, виїжджаємо на природу, обнімаємо дерева, медитуємо, займаємося фізичними вправами, всім тим, що дає нам внутрішній спокій, позитивні емоції, бажання діяти! Створюємо умови для збереження та відновлення ментального, емоційного та фізичного здоров’я всіх учасників освітнього процесу.
5. Шануймо свою шкільну родину! Спробуємо максимально врахувати інтереси та потреби учасників освітнього процесу. Але при цьому маємо свої алгоритми досягнення результатів навчання, будемо готові пояснити та обґрунтувати їх. Це ми професіонали своєї справи, це ми маємо відповідні компетентності, це ми знаємо Шлях! Створимо систему ефективної комунікації між всіма учасниками освітнього процесу в умовах різноманітних непередбачуваних ситуацій (відсутності електроенергії, інтернету, мобільного зв’язку тощо); канали сповіщення для батьків про поточний режим роботи школи (у разі аварійних вимкнень світла чи погіршення безпекової ситуації). Проведемо опитування щодо вибору форми навчання для кожної дитини та зберемо заяви від батьків. Здійснимо щотижневий аудит відвідуваності та динаміки навчання учнів. На основі аналізу безпекового стану приймаємо оперативні рішення про зміну моделей навчання (перехід на онлайн, корегування змінності чи запровадження індивідуальних освітніх траєкторій для учнів тощо).
6. Шкільне життя повинно тривати, незважаючи ні на що! Освітній процес не може перериватися! Бо це життєдіяльність школи; робота для наших вчителів; знання та виховання для наших учнів; батьки, які можуть працювати, впевнені у тому, що їхні діти в безпеці та задіяні в активностях; це наша віра у Перемогу, у наше майбутнє!
Пріоритет якості освіти в реалізації реформи «Нова українська школа» поступається місцем безпеці учасників освітнього процесу! Важливішим показником для нас є якість освітньої діяльності, спрямована на збереження життя і здоров’я всіх, хто перебуває в школі, організацію освітнього процесу із врахуванням непередбачуваних загроз війни. Ми не можемо досягти показників, які виписані в стандартах, бо вже який рік порушується технологія педагогічної діяльності. Але ми зможемо надолужити освітні втрати після війни!
Створімо гнучкий розклад для всіх класів; гнучку та адаптивну систему моніторингу перебігу та результативності освітнього процесу. Збалансуємо графіки проведення контрольних робіт, тематичних оцінювань, великих проєктів та, разом з вчителями, обсяг домашніх завдань.
7. Будемо вірними кодексу вчителя! Школа в часи війни має бути не місцем жорстких вимог, а джерелом стабільності, підтримки та безпеки для кожного учасника освітнього процесу.
8. Визначимо режим роботи закладу освіти на основі місткості укриття. Врахуємо технічне та матеріальне забезпечення для школи: облаштування робочих зон в укритті, встановлення парт, дошок, забезпечення освітлення та доступу до Wi-Fi для безперервності навчання, підготовка генераторів, зарядних станцій на випадок блекаутів для підтримки зв’язку.
9. Покладаємося на Інститут післядипломної освіти, ми завжди можемо спертися на плече тих, хто з нами «в одному човні», тих, хто як і ми фінансується з муніципального бюджету.
Працівники Інституту створюють разом з нами готові алгоритми дій, адаптовані до кризових умов: моделювання календарно-тематичного планування, рекомендації щодо укрупнення та перерозподілу тем, розроблення уроків, міні проєктів, ігор, які можна застосувати як із використанням гаджетів та інтернету, так і в умовах відсутності технічних можливостей.
Керівники закладу освіти можуть звернутися за конфіденційною методичною допомогою чи індивідуальною консультацією до Інституту.
10. Не зажадаємо нічого того, що належить сусіднім закладам освіти! На жаль, нашими конкурентами в більшій мірі є школи, розташовані навколо нас, у нашому мікрорайоні. Але в умовах війни ця логіка шкідлива. Уявімо себе великим освітнім хабом! Будемо ділитися класами, приміщеннями, місцями в укриттях. Приймаємо за можливості учнів з інших шкіл, поділимося місцями в укриттях, влаштовуємо місця для консультацій для тих учнів, які перебувають на дистанції. Записуймо дистанційні уроки «в складчину». А мірятися тим, в кого що краще, будемо після зими, а може й після війни.
Залучаймо якомога більшу кількість партнерів (організацій, установ, фондів, фізичних осіб) для допомоги в організації освітнього процесу в умовах війни.
Сьогодні, у дні випробувань,чужих дітей не повинно бути!